Зверніть увагу! Щоб зрозуміти мову творів Василя Стефаника, треба знати, що:

1) Помітне місце в лексиці його творів становлять слова – архаїзми: 

віно – придане, 

віншувати – вітати,

віче – збори,

звізди – зірки.

2) Другу групу становлять діалектизми, що з’явилися під впливом інших мов: польської, німецької, татарської:

ґазда – господар,

жовнір – солдат,

кримінал – тюрма,

рихт – правда,

файно – гарно,

цізорик – ножик,

чічка – квітка,

шіпка – сарай.

3) До наступної групи належать діалектизми, за походженням - місцеві. Серед цієї групи виділяють лексичні і морфологічні діалектизми.

Морфологічні діалектизми характеризуються певними діалектними морфологічними формами:

житє,

пустєк,

щастє тощо.

Групу лексичних діалектизмів, виявлених у мові новел В.Стефаника, становлять  суто місцеві слова:

бевка – затірка,

буката – клапоть,

вужевка – шнур,

поривач – кочерга.

Лексичні діалектизми В.Стефаника в основному  відтворюють життя і побут селян Покуття.
До них належать:
• назви предметів одягу:

дранка – подерта сорочка;

камазелька – жилетка;

катрання – лахміття;

плахтина – одежина;
• слова на  позначення предметів домашнього вжитку:

боханець – буханка;

клуб – клубок;

лакітки – ласощі;

 решетина – решето;

тайстра – торба;

фіра – віз;
• діалектизми на позначення громадських відносин:

віче – збори громади;

нотаруш – нотаріус;

радний – член сільської управи;
• слова на позначення різних дій (дієслова):

банувати – сумувати;

вістувати – сповіщати;

воліти – хотіти;

глемедати – ковтати;

збиткувати – знущатися;

капарити – бідувати;

ландати – волочитися;

мельдуватися – заявляти;

нотувати – міркувати;

перепудитися – злякатися;

рунтати – красти;

чипіти – стояти нерухомо.

(Із використанням матеріалів інтернету)